У меня черный пояс по здравому смыслу. Интересуюсь организацией и визуализацией информации, системами навигации в публичных местах, типографикой, и еще многими вещами, соседствующими с дизайном и информационной архитектурой. Работаю арт-директором в Grammarly.com. В свободное время иногда консультирую и выступаю арт-директором и/или продюсером интересных мне веб-проектов. Живу в основном в Киеве.

Серое на сером

19 декабря 2011, 17:24

Я много раз задавался вопросом: почему украинские города, да и вообще, все постсоветские, один за другим, получают настолько уродские туристические логотипы? Они настолько блевотны, что я даже не буду их здесь постить, из брезгливости. Ну да, конечно, коррупция. Вменяемые дизайнеры обычно не тратят свое время на участие в заведомо нечестных конкурсах, где правит откат. Но коррупция — только часть ответа.

Есть и другая причина, она более фундаментальная и более страшная: нам нечего сказать миру. У наших городов уже нет идентичности, которую можно было бы передать в логотипе. Все, чем гордятся и с чем идентифицируют себя наши города — либо мифы, либо жалкие отголоски прошлого. Какие, к примеру, стереотипы связаны с Киевом? Самый зеленый город Европы? Эту сказку можно впарить разве что шахтерам из Луганска, которые были только на экскурсии на Красной площади, да и то в детстве.



Что еще? Чем мы можем похвастаться? Зеленью, которую вырубили? Древностями, которые не сохранили? Архитектурой, которая у нас всегда была либо провинциальной и вторичной, либо китчево-лубочной, да и ту почти всю разрушили? Гениями, которые все, поголовно, уехали? Что же вы хотите от дизайнеров? Вот они и рисуют либо вбитые в голову в детстве каштаны, либо геометрические абстракции.

Я знаю, набегут сейчас «патриоты» и изойдут пеной. Исходите, сколько хотите, но это как с алкоголизмом: первый шаг к лечению — признание, что проблема существует. Это горько и неприятно, но это факт: сейчас мы серые, отсталые, вторичные и несовременные. Мы банкроты. А обанкротившимся фирмам логотипы не рисуют. Потом будем логотипы рисовать, а пока что надо как-то понемногу раскрашивать окружающую нас серость, кто как умеет.

8 comments
Arsen Kostenko

Ну раз я називаю себе патріотом — мій час «ізходіть пеной» ;)

Ти вірно підмітив — ми банкроти. Тільки мова не про збанкротілу фірму і не про вирубані зелені насадження (вони дуже важливі, рівно як і велосипедні доріжки — але в іншому плані).

Мова про те, вони (спершу написав «ми» — потім сам здивувався і виправив на «вони») не бачать цінності. Вбиті в голові казки про «зелене місто» бачать, а рельності, а разом з нею і реальних цінностей — ні.

Я не великий спец із лого та дизайну, проте логотип Львова тому чудовий приклад. У Львові класично цінують архітектуру. Не зелені насадження, не освіту з універами, не близькість до кордону — а саме архітектуру. Так повелось. Ось вам і логотип:

http://fotky.com.ua/large/23154_oqjpv.jpg

Простий? Так. Акуратний? Як намене, так. Гарний? Напевно, мені подобається принаймні. А уявімо, що символом Львову стало щось, на зразок, сердечка чи фрази «місто закоханих» — я б щиро здивувася.

Підсумовуючи, не достатньо просто мати, що зобразити, треба це ще й дійсно цінувати.

Игорь Скляревский

Арсене, в тому, що ти написав, я не бачу жодних розбіжностей із моєю думкою. Справжня, не надумана самоідентифікація може бути побудована лише на цінності, бо як інакше? Ніхто не буде себе ідентифікувати з тим, що не вважає цінним. Львів — одне з дуже небагатьох українських міст, яке зберегло особливу міську культуру та може якось себе ідентифікувати. І тому я за вас, львів’ян, дуже радий:)

Arsen Kostenko

Та їх наче і не було) Може в тебе є ідеї щоло лого Києва? Цікаво було б глянути

Игорь Скляревский

Ти знаєш, цей пост народився саме тому, що в мене було бажання, незважаючи на ці корупційні конкурси, намалювати лого Києва. Я тиждень думав, два думав. Місяць. А потім зрозумів, що я не знаю цінностей киян і того, як вони себе самоідентифікують. Цілком можливо, тому що в них немає спільних цінностей і вони себе не самоідентифікують.

Arsen Kostenko

Ну чому ж. Наприклад затори, особливо ті, що спровоковані проїздами кортежів — гадаю з ними майже всі себе будуть ідентифікувати. Не дуже позитивний образ, щоправда, проте дуже резонансний. Я навскид можу ще з десяток прикладів навести, що одразу ідентифікують Київ, як місто в Україні, а людину, як жителя Києва. Щоправда, серед них жодного позитивного.

Спеціально для тебе провів невелике опитування. «Що ти цінуєш у Києві?» Ось перші декілька відповідей:
 — запах, особливо запах мокрого асфальту
 — церкви
 — спокій Подолу
 — Андріївський узвіз, за його незвичну архітектуру, атмосферу і бруківку
 — красивих дівчат
 — кран «Захарій» (смішно — проте правда)
 — продуктові базари
 — виконавці в метро
 — острів (мабуть мова про Труханів)

від себе додам
 — мене дійсно заворожує РодінаМать. Не як мистецьке творіння, а як інженерне. Це тогочасний прорив в техніці будівництва.

Игорь Скляревский

Ну, коли цінностей немає, лишаються або архітектурні домінанти (Лавра, Родіна і т.і.), або чистий маркетинг: проаналізувати, як нас сприймають, обрати найпозитивніше і розвинути у впізнаваний знак. Символу чи сильної метафори тут не буде.
З наведеного тобою у мене резонує лише Труханів: острів з лісом посеред міста — дійсно дуже незвично)

Arsen Kostenko

одразу з’явилась ще одна думка, як інженерний витвір дуже цікавий міст Патона.

Arsen Kostenko

Це ти якось дивно розмову завернув. Адже цінності — це те, що має значення в очах тих чи інших людей. Для мене мають значення технологічні досягнення. Тому Лавра та Родіна цінні мені не своїми розмірами, а музеєм мініатюр (у випадку Лаври) та зварюванням і проектуванням (у випадку Родіни).

Я розумію, що для більшості киян це не так, проте більшість і буде рада, якщо символом Києва виступить якийсь помпезний безсенсовий обеліск. Вони такі. Такі в них цінності. Коло замкнулось. Все логічно.

От про силу метафори, я якось не зрозумів. Коли вона з’являється? Коли і від чого метафора виходить сильніша?

?вген Гл?бовицький

цінності є, просто природа їхня така, що часто нам важко бути свідомими цих цінностей. вони, як каже Михайло Винницький «ненамацальні».

наразі ми бачимо Київ не як полярний згусток ідентичності на кшталт Донецька, Львова чи Одеси, а як платформа, де різні ідентичності можуть змішуватись чи співіснувати не змішуючись. думаю, що місія Києва має бути похідною від цього.

Aleksey Sergeev

Луганск мне показался зеленее.

И по теме.
Если бы даже, допустим, вообще ничего не было, просто дикие прерии на которые мы приехали позавчера и основали свои города, то дизайнер уже мог нарисовать логотип нашей новой страны и городов.

Дизайнеры вроде бы должны находить свежие решения, и обновлять нашу самоидентификацию, все равно думают штампами и дальше тренда, который сдохнет через полтора года думать не умеют. Почему побеждают унылые, вопрос открыт.

Игорь Скляревский

Можно и для дикий прерий, если люди приехали туда с ценностями и миссией.
Можно найти графическое выражение самоидентификации, если эта самоидентификация есть.

В?ктор

Якщо у людей немає необхідності відмити свої міста, пофарбувати будинки та посадити дерева про які «логотипи» може йти мова? Єдине чим можна цю пошесть пояснити то модою з «Маскви», хоча і там то лише мода, але вже з «Лондону».